СТРОФА́НТ, ч.
1. род. а (Strophantus D.). Тропічна витка рослина родини барвінкових.
2. род. у. Настойка з насіння цієї рослини, яку вживають як лікувальний засіб при деяких серцевих хворобах. Необхідно застосовувати [хворим серцем] і серцеві засоби: кофеїн,.. строфант, діуретин, стрихнін (Хвор. дит. віку, 1955, 182); [Груїчева:] Я вприскую йому морфій, коли він мучиться, даю строфант, щоб врятувати його серце хоч на хвилину (Л. Укр., II, 1951, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 787.