СТРІ́ЛОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до стрі́лка 1-4. Зоя зняла плетені рукавички з зеленими стрілочками й показала Євгенові засмальцьовані руки (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 396); Назустріч сонцю жирувала молода запліднена земля, витягувала до нього жадібно стрілочки зеленої порослі (Кол., Терен.., 1959, 18); * У порівн. Та що ж то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки (Кв.-Осн., II, 1956, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 775.