Слово "стрімголов" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


СТРІМГОЛО́В, присл.

1. Дуже швидко, прожогом. Розвідники, вішаючи на груди автомати, стрімголов кинулися до коней (Гончар, III, 1959, 436); — Це він! Шевченко! — раптом вигукнув Лазаревський і стрімголов вибіг з кімнати (Тулуб, В степу.., 1964, 42); Вибігши стрімголов на другий поверх, Твердило гайнув по світлицях (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 118).

2. Вниз головою, сторч головою. Чорні потвори [дельфіни].. виплигують з глибини, перекидаються в повітрі, стрімголов пірнають в море, і знов виринають, щоб наново розпочати веселі грища (Коцюб., І, 1955, 289); Шуліка стрімголов падав униз, над самою землею схопив ховраха (Рибак, Помилка.., 1956, 77); Юра встигає тільки роззявити рота, хапцем вхопити повітряі падає вниз, стрімголов, у безодню (Смолич, II 1958, 15); Соколи вилазили на стрімкий, високий берег і скакали стрімголов у воду, не розбиваючи собі, притім нічого (Мак., Вибр., 1954, 135); * Образно. Тася стрімголов кинулась у примхливе й кипуче життя, яке стає основою існування багатьох недалекоглядних жінок (Дмит., Розлука, 1957, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 778.