Слово "стріпувати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


СТРІ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., СТРІ́ПАТИ, аю, аєш, док.

1. перех. Трусячи, скидати, збивати що-небудь; обтрушувати. Стріпує [Наталка] йому з шапки сніг (Коб., І, 1956, 344); Горобець курив, як у своїй хаті, стріпував попіл у попільничку і зовсім не гадав забиратися (Мак., Вибр., 1954, 238); * Образно. Шепче задумливо листя, В’яне, жовтіє. Стріпує роси сріблисті (Рильський, І, 1960, 104); // Трясучи що-небудь, очищати, звільняти його від чогось. Надворі падав дощ, а він ішов звичайним кроком і лиш від часу до часу здіймав капелюшину і стріпував з дощу (Коб., III, 1956, 55); — Добре, дядьку, що хоч гарний нічліг знайшли ми під таку сльоту. От, ллє!..Ми таки щасливі…стріпав Гриб задоволено капелюх від дощу (Козл., Мандрівники, 1946, 39).

2. неперех., чим. Підкидаючи, піднімаючи, трясти поривчасто чим-небудь. Всідаючись, Сашко за звичкою стріпує пасмом м’якого хвилястого чуба — якось він. вміє отак красиво, артистично стріпувати цим чубом, відкидає всю хвилю назад легким хвацьким помахом голови (Гончар, Тронка, 1963, 42); Кобила стріпувала головою, насторожено підводила вуха, наче прислухалась до шарудіння, що чулося за сінешніми дверима (Шиян, Баланда, 1957, 3).

3. неперех., чим. Робити рухи, помахи чим-небудь у повітрі. Вертівся отець Альойзій на кріслі на всі боки.. і стріпував рукою понад вухом, наче кіт, що миється лапкою (Март., Тв., 1954, 166); Катря стріпує довгими, пухнастими віями, наче прокидається від сну (Кучер, Прощай.., 1957, 198); Не вагаючись, я погнався за чайкою. Вона втікала швидко, стріпуючи час від часу правим здоровим крилом (Збан., Мор. чайка, 1959, 23); Тоненька гілочка під пташкою коливалася, але вона… продовжувала коротким, дзьобом розправляти пір’ячко, стріпувала крильцями (Перв., Дикий мед, 1963, 269); * Образно. Стріпує крилами осінь широкими, Роси спадають у млі (Рильський, І, 1960, 102); // неперех. Злегка колихати, хитати що-небудь. Зорі поринають у голубім небі, тихий вітрець потягає, дерева стріпують зрошеними листочками (Март., Тв., 1954, 176).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 780.