СТРІ́ШКА, и, ж. Зменш.-пестл. до стрі́ха. Спішку, спішку! Побіжи під ткацьку стрішку, там тчуть і прядуть (Укр.. присл.., 1963, 95); Ой стояла дівчинонька під новою стрішкой [стрішкою]. Та вабила козаченька волоським горішком (Коломийки, 1969, 130); * Образно. Здивовано зводить [Іван].. над очима стрішки білих брів (Збан., Єдина, 1959, 157); * У порівн. Був він босий, давно не стрижений, з кучмою русявого чуба, що стрішкою спадав на лоб і потилицю (Коз., Блискавка, 1962, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 783.