СТУГОНІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. стугоні́ти і звуки, утворювані цією дією. На завод він іти боявся. Довго здалеку дивився на сірий куб головної контори.., вслухався в знайоме стугоніння гіганта (Загреб., Спека, 1961, 318); Дужче та дужче стугонить небо, і вся ніч, і море мовби прислухаються до того далекого стугоніння, де летить людина, володар всього (Гончар, Тронка, 1963, 252).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 798.