СТУДЕ́НИЙ, а, е.
1. Дуже холодний. Мене мати породила, намастила медом, Та мене би хлопці знайшли під студеним ледом [льодом] (Коломийки, 1969, 118); Роса була студена, аж вищипувала в ноги (Фр., III, 1950, 83); Він в одну мить спинився біля цебра з повним кухлем студеної води (Д. Бедзик, Студ. Води, 1968, 88); Студений вітер уже задимає з поля просто на Вутаньку: вагонне скло розтрощено (Гончар, Таврія.., 1957, 459).
◊ За гаря́че й студе́не хапа́ти (ухопи́ти) див. гаря́чий; Не дава́ти бра́тися (узя́тися) і за студе́ну во́ду — не давати нічого робити. Дядько ж носив свою Мальвочку на руках, не давав узятися їй і за студену воду (Земляк, Лебедина зграя, 1971, 9).
2. перен. Байдужий, безсторонній (про погляд, вираз обличчя, слова). Глибина очей студена Ледве світиться з-під вій (Перв., II, 1958, 256).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 799.