СТУ́КНУТИСЯ, нуся, нешся, док. Однокр. до сту́катися 2, 3. Саіб одчинив двері в сіни і стукнувся лобом об одвірок (Н.-Лев., IV, 1956, 20); Раптом карета спинилася, і Барклай стукнувся потилицею об стінку (Кочура, Зол. грамота, 1960, 379); Якби ще трохи пробігли, то, здається, стукнулись би лобами (Гончар, III, 1959, 58); Вони стояли один проти одного з пиріжками в руках, вимірювали: чий більший. Наче двоє цапенят, — от-от лобами стукнуться (Кол., Терен.., 1959, 17); — Дукачі так не попустять нам своїх ланів. Ще кріпко прийдеться стукнутися з ними (Стельмах, II, 1962, 176).
◊ Сту́кнутися лоба́ми див. лоб.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 802.