СТУ́ПАНКА, и, ж., заст. Нерухомі сходи, які складаються з ряду східців. Хо вступає в здоровезну кам’яницю, лізе, покректуючи, по ступанці високо, аж «під небо», втискається в маленьку кімнату (Коцюб., І, 1955, 169); Ступанка не довга була, сходців [східців] шість, а там вправо іще ступанка в сінці — на два сходці (Свидн., Люборацькі, 1955, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 805.