СТУРБО́ВАНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до стурбо́ваний 2. Опускається [Прісцілла] на коліна, тремтячи від слабості і крайньої стурбованості (Л. Укр., II, 1951, 505); Питати батька чи маму про причину сестриних сліз годі було й пробувати, — така стурбованість написана була на їхніх обличчях (Загреб., Переходимо.., 1971, 113); В голосі того, хто казав, бриніла стурбованість (Баш, Вибр., 1948, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 808.