СТЬМА́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до стьма́рити. * Образно. Над світом стьмареним пливе імла і дим, Підземні поїзди притишено гудуть (Бажан, Роки, 1957, 210).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 813.