СТЬОБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. Однокр. до стьоба́ти2 1, 2. Яким стьобнув Гнідка (Мирний, IV, 1955, 312); Не володіючи більше собою, він схопив замашну лозину, що лежала на колоді, і.. з усього розмаху стьобнув Прохора по обличчю (Шиян, Баланда, 1957, 166); За гомоном Кіндрат Дорофійович не розпізнав голосу. Але заготовив міцне слівце, зібравшись стьобнути ним всякого, хто наважиться підтримати необачну вилазку проти нього (Логв., Літа.., 1960, 13); * Образно. Проскочив [Тимко] околицю села, міст, в очі стьобнула голуба блискавка Ташані (Тют., Вир, 1964, 272); * У порівн. — Брешеш!.. — мовив Назар. Одарка враз змовкла, зігнулася, немов він стьобнув її батогом (Л. Янов., І, 1959, 424).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 813.