Слово "стягнений" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


СТЯ́ГНЕНИЙ, СТЯ́ГНУТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до стягти́, стягну́ти. Розмахуючи стягнутими ремінцем книжками, Сашко побіг навздогін за дівчиною (Донч., Вибр., 1948, 48); Поруч сидів з чисто поголеними пухнатими щоками чепурно одягнений і стягнутий ременякою голова сільради (Панч, II, 1956, 482); Її повна фігура, стягнута сукнею, була показна серед інших панночок (Н.-Лев., IV, 1956, 66); Стягнені віжками, під натиском каруци, коні крутились, як змії, помалу спускали віз по покрученій дорозі (Коцюб., І, 1955, 197); З сильно стуленими устами і болісно стягненими бровами стояла я, як перше, коло вікна, дивилась в ніч (Коб., І, 1956, 190); — Їдьте, хлопці, до мене!..Що ви, пане? — недовірливо оглядає [Левко] стягнуте, з брунатними від холоду рум’янцями обличчя Варави (Стельмах, І, 1962, 78); * У порівн. Петро відчув,.. що все [його] тіло зібралося, як стягнута пружина (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 108); Посередині кімнати лежали два крісла, одно на другому, прикриті стягненою зі столу скатертю (Кобр., Вибр., 1954, 147); Урядовці шепотілись, що тепер їм моторошно їздити по селах за податками, бо емісарові Сі Яню, як той їздив, одрізали косу й нігті та забрали увесь стягнений ним податок (Досв., Гюлле, 1961, 187); // стя́гнено, стя́гнуто, безос. присудк. сл. — Теж вірно, — погодився Яків, уже підходячи до напівпричинених дверей світлиці, в яку було стягнуто і строгі, в українському стилі, меблі, і м’які панські, обтягнені квітчастим кретоном (Стельмах, І, 1962, 329); В кабінеті все було в такому безладді, ніби по ньому нещодавно пройшовся вихор. Стільці порозкидані, покривало стягнено із стола, пожмакано, кинуто на підлогу (Тют., Вир, 1964, 135); — Кажуть, на «Тринако» хтось газету читав, начебто на Великій Україні землю навічно рільникам віддано і жодного викупу за те не стягнуто… (Мур., Бук. повість, 1959, 112).

2. тільки стя́гнений, у знач. прикм. Злитий, з’єднаний в одне ціле; єдиний, неподільний; // лінгв. В якому відбулося злиття голосних основи та закінчення. Повні прикметники існують у двох морфологічних варіантах: стягненому і нестягненому (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 221); // лінгв. З однорідними членами. Вказівка про об’єм перелічуваних у стягненому реченні явищ часто дається лексичними засобами (Мовозн., IV-V, 1947, 180).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 811.