СТІБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка, рідко. Однокр. до стіба́ти. Сяде [Маруся] шити, то чи стібнула голкою, чи ні, чи виведе нитку, чи ні, а зараз і задумається (Кв.-Осн., II, 1956, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 709.