СТІНОБИ́ТНИЙ, а, е. Те саме, що стінопробивни́й. Не помагали нападникам ні пристінні штурмові вежі, ні стінобитні тарани (Загреб., Диво, 1968, 263); В XIII столітті змінилися умови війни, заявилися стінобитне знаряддя й каменекидальна артилерія, а разом з ними — стратегія й тактика війни (Літ. Укр., 9.IX 1966, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 716.