СТІС, рідко СТОС, сто́су, ч.,чого.
1. Велика кількість однорідних предметів, вертикально складених один на одний; стопа (див. стопа́3). Пару разів тією самою ходою.. пройшовся [Начко] по кабінету і нарешті засів коло бюрка, на якім підіймавсь угору цілий стіс листів (Фр., VI, 1951, 287); Височіє [на столі] стос гречаних млинців (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 173); // Зв’язка, сувій, пачка або тюк якихось матеріалів; бунт (див. бунт2). Він ухопив стос синьої кальки і тяг її з підлоги на стіл (Смолич, Ми разом.., 1950, 89); Почувши стрілянину і брязкіт шабель, він заховався.. поміж стосами краму (Тулуб, Людолови, II, 1957, 172); // Рівно складений ряд дров, цегли і т. ін.; штабель. Вони [очі Андрія] пестили чорні, задимлені стіни сахарні, круглі жовті колоди на білім снігу, сміялись до стосів цегли (Коцюб., II, 1955, 35); — Клепку ми зараз не тешемо, ліс не чистимо, стоси не складаємо (Стельмах, II, 1962, 278); Казарми, штаб з канцелярією, в’язниця, де тримали оцих колодників у важких гримучих кайданах, стоси дров, стайні.. оточували майдан (Тулуб, В степу.., 1964, 99); // Те саме, що са́жень 3. Одного разу Пилипчук Котив ялини до ріки, І через промах інших рук Зірвався лісу повний стіс (Тарн., З дал. дороги, 1961, 313).
Лежа́ти сто́сом — бути складеними один на одний (перев. поліна). Рівненьким стосом лежали дрова (Зар., На.. світі, 1967, 128).
2. перев. мн., перен. Про велику кількість чого-небудь. [Принцеса:] Он їх, цілі стоси.. мережанок та гаптування, а хто їх носить?.. (Л. Укр., II, 1951, 191); — Тебе змалечку хвалять: талант.. Стоси книжок, перечитав (Мур., Свіже повітря.., 1962, 28); Вони співали Тим голосом жагучим, що про нього Написано грубезні стоси віршів (Рильський, І, 1946, 195).
◊ Бра́ти (взя́ти) в сто́си кого — те саме, що Бра́ти в робо́ту (див. брати).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 717.