Слово "суб'єктивний" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


СУБ’ЄКТИ́ВНИЙ, а, е.

1. Стос. до суб’єктивізму (у 1, 2 знач.).

∆ Суб’єкти́вний ідеалі́зм, філос. — те саме, що суб’єктиві́зм 1.

2. Стос. до суб’єкта, людини, особи; пов’язаний з діями суб’єкта. Суб’єктивний фактор історії.. — це самі люди, що здійснюють виробництво матеріальних благ і діють в залежності від об’єктивних умов (Ком. Укр., 1, 1960, 51); Психіка як продукт мозку є суб’єктивним відображенням об’єктивної дійсності (Фізіол. ж., VI, 4, 1960, 453).

3. Який відображає думки, переживання і т. ін. тільки даного суб’єкта; особистий, індивідуальний. При аналізі словників дожовтневого часу слід пам’ятати, що словники укладають живі люди, отже, на їх роботі позначаються не тільки суб’єктивні смаки та уподобання, а й класові, групові інтереси (Рильський, IX, 1962, 125); — Невже це тільки моє суб’єктивне відчуття, інтуїція? — подумала вона (Донч., V, 1957, 470); // у знач. ім. суб’єкти́вне, ного, с. Те, що відображає думки, переживання і т. ін. тільки даного суб’єкта; особисте. Наперед застерігаю, що там [у спогадах], певне, не мало буде суб’єктивного (Л. Укр., V, 1956, 394); // Упереджений, не об’єктивний. Суб’єктивне рішення.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 815.