СУБСТАНЦІОНА́ЛЬНИЙ, а, е, книжн. Стос. до субстанції; який є субстанцією. Дуже глибоке зауваження подав Бєлінський, сказавши, що пафос поеми [М. Гоголя «Мертві душі»] полягає в протиріччі суспільних форм російського життя з його глибоким субстанціональним началом, тобто із незмірними творчими силами, закладеними в народі (Рильський, III, 1955, 222).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 817.