СУБСТА́НЦІЯ, ї, ж.
1. У філософії — єдина основа всього існуючого, основа буття. Декарт у своїй фізиці оголошує матерію єдиною субстанцією (Ленін, 29, 1972, 27).
2. Основний складовий елемент. Субстанції, з яких складається ін’єкція [проти пухлин], схожі на протеїни (Знання.., 9, 1966, 16); // перен. Суть чого-небудь. Саме через те, що субстанцію його істоти становить страх, він дбає лише про те, щоб навівати страх і на своїх підлеглих (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 272).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 817.