СУБСТИТУ́ЦІЯ, ї, ж., спец. Заміщення одного іншим, звичайно схожим за властивостями, призначенням. Явища заміщення дефекту, явища субституції безперечно бувають при переливанні індивідуально сумісної крові (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 287); Субституція одного матеріалу іншим; Субституція звуків.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 817.