СУ́ВАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., діал. Совати (у 3 знач.). Ухопився [Панько] правою рукою за вершок брами по самій середині, а відтак підніс туди й ліву руку. Ногами сував по брамі, шукаючи якогось опору (Март., Тв., 1954, 164); Діти.. стали складати букви у слова: а котре певніше читало, сувало пальці вище то нижче по книжці: читало з пам’яті (У. Кравч., Вибр.., 1958, 371).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 818.