СУВЕРЕНІТЕ́Т, у, ч.
1. Незалежність і самостійність держави в її зовнішніх і внутрішніх справах. Державний суверенітет наших республік гарантується всією політикою, економічною і військовою могутністю великого Радянського Союзу (Рад. Укр., 30.XII 1962, 1); Виконуючи волю народу, він [Д. 3. Мануїльський] не раз виступав на захист миру, проти спроб агресорів порушити суверенітет малих країн (Тич., III, 1957, 330).
2. Становище суверена, право верховної влади.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 818.