СУ́ВЕРТОК, тка, ч. Те саме, що зго́рток. З невеличкого сувертка дістав [Юрко] цукерки в блискучих обгортках й по щирості обділив Франку, Кулину, Ясю — всіх дівчат (Чорн., Визвол. земля, 1959, 81); Молодий батько озирнувся й побачив професора в білому халаті, який обережно тримав на руках суверток з живою істотою… (Донч., VI, 1957, 332); Суверток паперу.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 818.