СУ́ГЛИНОК, нку, ч. Осадочна гірська порода, до складу якої входять пісок і глина (10-30%), а також грунт такого складу. Лесоподібні суглинки окраїн Донецького кряжа використовуються для виробництва будівельних матеріалів (Геол. Укр., 1959, 554); — Ось гляньте, це — зразок грунту з горбів. Земля й справді глиниста, та коли до цього суглинку додати на ямку по два цебра чорнозему з перегноєм, саджанці підуть рости (Донч., VI, 1957, 369).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 821.