СУГОЛО́ВОК, вка, ч., розм. Межа між двома полями у вигляді незасіяної смуги; польова стежка. Стопудові каменюки серед поля, по суголовках, на межі лежать (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 120); Фургони повернули вузьким суголовком до.. куреня (Н.-Лев., II, 1956, 32); Микола знав, що.. суголовками він добереться до широкої польової дороги, яка допровадить його до рідного села (Гжицький, У світ.., 1960, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 821.