СУ́ГОЛОСНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. су́голосний 1. Хист митця в ній [Л. Українці] невіддільний од пристрасті громадянина, і саме з цієї внутрішньої суголосності двох творчих начал народжувалась могутня сила слова (Рад. Укр., 26.II 1971, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 821.