СУДНОВОДІ́ННЯ, я, с. Мистецтво водіння суден певним курсом, а також наука, на якій грунтується це мистецтво. Чорне море він [капітан] розглядав як своє домашнє, і наука судноводіння в нього була спрощена до краю: — Навпростець (Гончар, Тронка, 1963, 151); // Керування судном під час плавання. На «Светлогорске», головному судні нової серії суховантажних теплоходів, повністю автоматизована не тільки машинна установка, а й процеси судноводіння (Наука і культура.., 1970, 289).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 827.