Слово "судовий" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


СУДОВИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до суд 1-4. Верховний Суд СРСР є найвищим судовим органом (Рад. Укр., 4.VI 1977, 3); Обласний суд.. складається з двох судових колегій: судової колегії по кримінальних справах і судової колегії по цивільних справах (Як побуд. рад. суд, 1948, 27); Цілих п’ять годин тривала судова нарада (Головко, II, 1957, 185); Судовий вирок; // Признач. для ведення суду. У величезній судовій палаті засів цар Соломон на своїм престолі (Фр., IV, 1950, 118); Притягли його в судовий зал, прикутого до дошки (Гжицький, Опришки, 1962, 177); // Яким відає суд. Запирався [батько] у себе в кабінеті й передивлявся судові діла (Мирний, IV, 1955, 336); // Який служить у суді. Судовий панич до Параски почав приставати (Мирний, IV, 1955, 33); Судові урядовці оселились у домі Базилевських (Гончар, Таврія, 1952, 193); // у знач. ім. судови́й, во́го, ч., заст. Те саме, що судови́к. Аж гуде, З усіх усюд народу йде, Та щось шепочуть про отруту І судових неначе ждуть (Шевч., II, 1953, 225); Повно було якихсь судових, Казали, що приїхали продавати двір за довг (Коцюб., І, 1955, 145).

∆ Судови́й викона́вець див. викона́вець; Судови́й при́став див. при́став.

2. Стос. до судочинства. Процес християн судовий відбувається на дальшому кінці арени (Л. Укр., II, 1951, 510); Після закінчення судового слідства, після промов обвинувача і оборонця обвинуваченому надається останнє слово (Рад. суд, 1951, 57); Між Рудим і Лукашевичем багато літ ішла судова тяганина за границю їх маєтностей (Рильський, Веч. розмови, 1964, 43); Судова експертиза; Судова практика; // Уживається в складі назв ряду дисциплін, які відіграють допоміжну роль у судовому процесі й слідстві. Він чималенько попрацював в галузі судової медицини (Вишня, День.., 1950, 106); Судова хімія.

Судови́м поря́дком див. поря́док; У судово́му поря́дку — те саме, що Судови́м поря́дком (див. поря́док).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 828.