СУДО́К, дка́, ч.
1. Столовий прибор, в якому поєднані невеликі посудини для перцю, солі, гірчиці і т. ін.
2. Металева миска з ручками для гарячої страви, соусу, підливки і т. ін. З криком і лайкою хапали [безпритульні] в кухаря судки з котлетами (Мик., II, 1957, 440).
3. тільки мн. Набір поставлених одна на одну і скріплених між собою мисок, каструль і т. ін., що служить для перенесення страв. Мама стояла вже одягнена, з портфелем і з судками в руках (Ів., Таємниця, 1959,87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 828.