СУ́ДЬБИЩЕ, а, с., заст., ірон. Суд (у 1-4 знач.). [Калеб:] Гай-гай! стареча пам’ять! Виразно ж тут [у біблії] стоїть, що жаден майстер на судьбищах не має промовляти (Л. Укр., III, 1952, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 829.