СУКРИ́СТИЙ, а, е, діал. Який має тверду, круту вдачу. [Панько:] Чоловік ти чесний, не сукристий, господарчий, і маю в бозі надію, що моїй дитині буде добре з тобою (Фр., IX, 1952, 348).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 832.