СУМ’ЯТЛИ́ВИЙ, а, е, розм.
1. Сповнений сум’яття (у 1 знач.), метушні; метушливий.
2. Сповнений хвилювання. Спинившись на трибуні, хвилювалася дуже, але більше, ніж сум’ятливі її слова, вразило Колосовського інше: рука актриси (Гончар, Циклон, 1970, 175); // Збентежений чим-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 842.