СУНИ́ЦЯ, і, ж. (перев. мн. суни́ці, ни́ць).
1. Трав’яниста багаторічна рослина, яка цвіте білими квіточками й дає їстівні соковиті ягоди червоного або рожевого кольору. Суниці — найпоширеніша ягідна культура на Україні (Хлібороб Укр., 8, 1969, 23); Спаржа, помідори, суниці.. устеляли грядки, неначе оксамитовий килим (Н.-Лев., III, 1956, 232); В траві.. сором’язливі білі зірочки суниці (Тулуб, В степу.., 1964, 115).
2. Ягоди цієї рослини. — Ходім у гай по суниці! (Вовчок, І, 1955, 183); — Я принесла з лісу глечик суниць (Н.-Лев., II, 1956, 319); В тому домі, де їдять суниці і чорниці, лікареві нічого робити (Лікар. рослини.., 1958, 52); Вимиті вчора коси тонко пахли суницею (Гончар, Дорога.., 1953, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 842.