СУПРОВОДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., діал. Супроводжувати. Супроводжала [мати] їх до міста (Стеф., І, 1949, 193); Її слізьми затемнені очі супроводжали сина чимраз далі й далі (Коб., II, 1956, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 850.