Слово "супровід" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


СУ́ПРОВІД, воду, ч.

1. Дія за знач. супрово́джувати, супрово́дити 1, 3-5. Коли Володко з салоновим уклоном приступив до неї, щоб подати їй руку, вона з погордою відвернулася від нього і холодно сказала: — Мій пане, я вас не люблю і за ваш супровід дякую (Фр., II, 1950, 77); — Коли не можете лишитись у нас, то ми вас проведемо, — сказала Краньцовська. Почувала в своїм серці вдяку.. та й хотіла йому показати її своїм супроводом (Март., Тв., 1954, 326).

У (в) су́проводі кого, чого — разом із ким-, чим-небудь; у чиємусь товаристві; в оточенні когось, чогось; під охороною, конвоєм кого-, чого-небудь. Командуючого поклали на сани, обмостили ногу і в супроводі ад’ютанта, охорони і лікаря повезли на командний пункт армії (Тют., Вир, 1964, 502); Пливли на захід в супроводі жвавих яструбків важкі бомбардувальники (Гончар, III, 1959, 371); Стежкою, що вела від Дніпра повз Аскольдову могилу, в супроводі жандармів Тарас повертався до Києва (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 439).

2. Те, що супроводить яку-небудь дію, явище. Від звичайної поштивої, з прихованою іронією нудоти, до якої Нікольський звик, як до неминучого супроводу його лекцій, на екзамені не лишилося й сліду (Полт., Повість.., 1960, 360); Записано кращі мордовські пісні з дикторським супроводом (Літ. Укр., 6.Х 1967, 2).

3. Гра на музичному інструменті, спів, які супроводжують чию-небудь гру або спів. Українські кобзарі й лірники і досі зберегли інструментальний супровід при співі (Муз. праці, 1970, 44); Вони часто вечорами співали дуети, дівчина одночасно і співала й вела супровід на роялі (Ле, Право.., 1957, 41); * Образно. Технік Силантьєв спав.. Кіт Жук-Мурка міцніше згорнувся в куточку на нарах і мурмотів під супровід силантьєвського хропіння (Трубл., І, 1955, 82).

4. Група людей, яка супроводжує кого-небудь; почет при комусь. Се був коршмар [корчмар] і з ним чималий супровід: Кінь віз дочку, за нею йшла услід Бабуся,.. Окружних їхало на конях пар із п’ять (Фр., XIII, 1954, 296); Супровід князя.

5. Група військовослужбовців, бойових машин і т. ін., яка охороняє або конвоює кого-, що-небудь. В Терехтемирів Сагайдачний прибув уночі.. За монастирською брамою весь військовий супровід старшого спинився (Ле, Хмельницький, І, 1957, 271); Команда супроводу ледве не поплатилась тяжко за вояцьку свою безтурботність, якої, правда, немало хто допускався в ті хмільні дні перемоги… (Гончар, Циклон, 1970, 115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 849.