СУПРОТИЛЕ́ЖНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що протиле́жний. На супротилежному згір’ю [згір’ї], поміж грядками, з’явилася висока жіноча постать (Крим., Вибр., 1965, 357); Психологія християн і перших, і середньовічних, і новітніх завжди основувалась на двох супротилежних принципах: етичному і теологічному (Л. Укр., VIII, 1965, 240).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 852.