СУПРУ́ГА, и, ж.
1. діал. Супряга. Був у нового хазяїна свій плуг, а то вже у супруги йде, а дальш, дальш вже й піший (Кв.-Осн., II, 1956, 123).
2. рідко. Те саме, що дружи́на 1. Нема кращого друга, як вірна супруга (Укр.. присл.., 1955, 119); — Уперше ви приходили до мене радитись, Іване Семеновичу, коли небіжчиця супруга ваша тільки-но мала ото стати з вами під вінець? (Ю. Янов., II, 1954, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 852.