СУПРУ́ТНІЙ, я, е, рідко. Те саме, що супроти́вний 2. Супрутній вітер груди облягав, І важко спотикалися на ристі.. Укриті тьмою коні норовисті (Перв., І, 1958, 159); * Образно. І гудуть вітри супрутні, Вік двадцятий — буревій, І рече мій край могутній: — Чорний ворон, я не твій! (Мал., Звенигора, 1959, 255).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 852.