СУРДИ́НКА, и, ж. Те саме, що сурди́на.
◊ [Як (на́че, нена́че і т. ін.)] під сурди́нку — тихо, притишено. Я під сурдинку кажу Севу кілька зайвих слів, що не мають зв’язку з моєю пропозицією (Ю. Янов., II, 1958, 44); Фарфор таць подзвонював ніжно й глухо, неначе під сурдинку (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 853.