СУ́СЛИК, а, ч., діал.
1. Ховрах. * У порівн. [Убийбатько:] Он, бач, Григорій Філаретович — виткнувся та й сховався, як суслик (Мик., І, 1957, 414).
2. Соска з жованої їжі. Старий, трохи згорблений дід.. умочав сухар житнього хліба у воду, солив сіллю і смоктав його, мов мала дитина суслик (Мирний, І, 1954, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 857.