СУСПІ́ЛИТИ, лю, лиш, недок., перех., рідко. Те саме, що усуспі́льнювати. — Громадяни! На спільне обійстя в колишній фільварок Юзя Крапивницького приводьте суспілити своїх коней! (Чорн., Потік.., 1956, 70); Він стояв на дверях парового млина і вітійствував перед словаками, голосно радячи їм «суспілити підприємство для народу» (Гончар, III, 1959, 322).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 858.