СУСПІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Стос. до суспільства. Основою товарного господарства є суспільний поділ праці (Ленін, 3, 1970, 21); Об’єктивні закони суспільного розвитку невблаганно ведуть до перемоги комунізму (Ком. Укр., 1, 1959, 11); Переваги соціалістичної системи господарства над капіталістичною знаходять свій яскравий вияв і в швидкому зростанні продуктивності суспільної праці (Наука.., 2, 1959, 2); Суспільне виробництво.
Суспі́льна ду́мка — те саме, що Грома́дська ду́мка (див. ду́мка). Представники російської передової суспільної думки будили любов до трудящих всіх національностей (Визначні місця Укр., 1958, 17); Суспі́льні нау́ки — науки, що досліджують різноманітні сфери історичного розвитку, відносини між людьми, класами, народами, державами. Професор.. підкреслив велику роль суспільних наук під час Вітчизняної війни (Тич., III, 1957, 255); За фахом Ратушний був викладач суспільних наук (Рибак, Час.., 1960, 489).
2. Який виражає відносини, становище людей у суспільстві. Почуваю серцем його [Дж. Г. Байрона] сум, його тугу серед розпусти, нікчемності суспільного життя того темного часу (Н.-Лев., III, 1956, 305); Пушкінські дні на неосяжних землях Радянського Союзу — це разом і свято дружби народів, це разом і торжество ленінської національної політики — це тріумф радянського суспільного ладу (Рильський, X, 1962, 29); Суспільні класи; Суспільна формація.
∆ Суспі́льні відно́сини — відносини між людьми, які встановлюються в процесі їх спільної практичної та духовної діяльності. В процесі удосконалення соціалістичних суспільних відносин в СРСР сформувалася нова історична спільність людей — радянський народ (Ком. Укр., 6, 1975, 50).
3. Створений, нагромаджений суспільством у процесі виробництва; який являє собою спільне надбання. Суспільна власність, яка утвердилася в СРСР, об’єднала трудящих міста і села в єдину сім’ю (Ком. Укр., 11, 1967, 48); У піднесенні матеріального і культурного рівня життя народу важлива роль належить суспільним фондам споживання (Матер. XXIV з. КПРС, 1971, 37).
∆ Суку́пний суспі́льний проду́кт див. суку́пний.
4. Який має, відчуває потребу жити в суспільстві, в колективі. Радянський художник завжди повинен писати образ сучасного героя як суспільну людину, як частку народу, суспільства, як громадянина і патріота (Вітч., 6, 1965, 184); // Який живе у великій групі. Останнім часом учені з особливим інтересом вивчають так званих суспільних комах — бджіл, ос, мурах, термітів (Знання.., 8, 1971, 26).
5. рідко. Те саме, що сумі́жний. З одчинених воріт суспільного подвір’я.. визирнув Коваль (Трубл., І, 1955, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 858.