СУСТА́ВЕЦЬ, вця, ч., рідко. Зменш.-пестл. до суста́в. Хлопець кричить: — Хто в бога вірує — рятуйте! — А жінка [знахарка] тягає його по соломі та собі ще дужче: — Хрестами забиваю, молитвами викликаю, з твоїх плечей, з твоїх пальців, з твоїх семидесяти [сімдесяти] суставців!.. (Хотк., І, 1966, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 859.