СУТНО́ТА, и, ж., заст. Суть. — Я знаю, що спроможусь з малих достатків розвести мільйони. А гроші — то сама сутнота людського життя (Н.-Лев., V, 1966, 283); Слід вияснити сутноту Пролеткульту принаймні в загальних рисах (Еллан, II, 1958, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 861.