СУ́ТОЛОКА, и, ж., діал. Безладний рух, штовхання в тісноті, в натовпі. В загальній сутолоці нічого не видно, нікого не пізнаєш (Фр., IV, 1950, 265); Серед сутолоки пан Зефірин підступив до панотця, з подякою стиснув йому руку (Фр., II, 1950, 368); // Плутанина, сумбур у чому-небудь. Всякі думки шибали йому по голові.. Нараз серед тої сутолоки гадок змалювала його уява перед його очима кухарку Пазю (Март., Тв., 1954, 243).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 861.