СУТЯ́ЖИЩЕ, а, ч. і ж. Збільш. до сутя́га. Бачив [Чіпка], як усміхались судовики, переглядаючись між собою й показуючи очима на секретаря. — Сутяжище! — бовкнув Чіпка вголос, вийшовши надвір (Мирний, І, 1949, 254).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 862.