СУФЛЕ́Р, а, ч. Працівник театру, що під час репетиції та вистави підказує акторам текст ролі. З-за куліс підказують, суфлер вголос читає мені текст ролі, а я мовчки стою (Минуле укр. театру, 1953, 83); Спорожніла сцена. Видно, як поліз у будку суфлер, як подали йому гасову лампу. Ще минула хвилина, і завіса розкрилася (Шиян, Баланда, 1957, 209); Ніщо так не дратує глядача, як настирливий шепіт суфлера (Рад. літ-во, 6, 1971, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 863.