СУХАРЕ́ЦЬ, рця́, ч. Зменш. до суха́р 1. Узяв [Котигорошко].. в торбу буханців та сухарців, попрощався — пішов (Укр.. казки, 1951, 94); Напечеш мені, Степанидко, пшеничних паляниць, насушиш сухарців, бо я з неділі в Київ піду, — мовила сумно Горпина (Л. Янов., І, 1959, 334); Гризе маля в куточку сухарці (Забашта, Квіт.., 1960, 62); Ще як вона була малою, мати не давала їй їсти м’яса, годувала молочком, паляничками та кондитерськими сухарцями, щоб з неї вийшла дуже делікатна тоненька панна (Н.-Лев., V, 1966, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 864.