СУХОВЕ́РХИЙ, а, е. З сухою, засохлою верхівкою (про дерево). Яблунька суховерха Не хоче родити (Укр.. думи.., 1955, 257); На косогорі, над бузиновими кущами й дерезою, маячив одинокий суховерхий дуб (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 867.