СУХОВІ́Й, ю, ч. Сухий гарячий вітер, що супроводиться високою температурою, дуже низькою відносною вологістю повітря і викликає тривалу засуху. Виснажливі суховії вже пролинули над степами, немилосердно висмоктавши з ріллі рештки весняної вологи (Дмит., Розлука, 1957, 184); Давно відомо, що лісові смуги захищають посіви від суховіїв, грунти — від вітрової та водної ерозії (Хлібороб Укр., 2, 1969, 25); * Образно. — Війна невгаває, і в тиші німій Здається: отут тільки б ширитись силі, Аж глянь: виростають лиш рясно могили Та диха зневір’я лихий суховій (Дн. Чайка, Тв., 1960, 329); * У порівн. Близькі пожарища дихнули йому в обличчя, мов південний суховій (Гончар, ІІІ, 1959, 425).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 867.